Постдраматичний театр

Загадкове поняття, яке в Україні все ще маловідоме та недостатньо досліджене. Хоча спроби в цій царині є.

Основна відмінність постдраматичного театру від драматичного полягає в тому, що він не розповідає історії. У такій виставі ви не побачите сюжету. В основу лягає висхідна подія, а точніше ситуація, яка розвивається тут і зараз на ваших очах. Це може бути подія не в класичному розумінні, а, скажімо, проживання рефлексії на щось, або ж демонстрація образів, повʼязаних між собою якоюсь темою. Постдраматичний театр виник внаслідок потреби переосмислити значення тексту на сцені. І якщо в драматичному театрі текст знаходиться приблизно десь на верхівці ієрархії художніх засобів, то в постдраматичному ієрархії може не існувати взагалі, а текст може грати роль не більшу, ніж будь-який предмет реквізиту в руках актора. Та і сам актор в такому театрі перестає бути головною діючою особою на сцені. Він може стати маріонеткою або ж «вішаком» для костюма, який може тепер зайняти головуюче місце. Виконавцями можуть бути запрошені люди без акторської освіти. Оскільки постдраматична вистава може потребувати не мистецтва перевтілення, а людей, які вміло збирають шафи, наприклад.

Загалом, в цьому театрі можна робити все. Навіть вийти і розповісти історію. Важливо аби сама вистава не була історією. Але ми наразі лише крокуємо в цьому напрямку, тестуючи різні форми на сцені. Чи має постдраматичний театр замінити той традиційний, до якого ми звикли? Звісно, ні. Адже ці види театру існують паралельно. Однак, на нашу думку, опанувати його все ж варто. Бо за рахунок своєї структури він зовсім інакше осмислює та проявляє дійсність. Проте часто на шляху до експерименту ми (тобто представники українського театру) гальмуємо через страх перед неготовністю глядача до цього експерименту.